Успадкування через прототипи

У програмуванні ми часто хочемо щось взяти і доповнити чи розширити.

Наприклад, ми маємо об’єкт user з його властивостями та методами, і хочемо створити admin та guest як дещо змінені варіанти об’єкта user. Тобто ми хочемо повторно використовувати те, що ми маємо в user, але також додати ще власні методи і властивості. Інакше кажучи, просто хочемо збудувати новий об’єкт поверх того, що існує.

Успадкування через прототипи – це те, що нам допоможе в цьому.

Спеціальна властивість [[Prototype]]

В JavaScript, об’єкти мають спеціальну приховану властивість [[Prototype]] (як зазначено в специфікаціях мови), яка може приймати значення: або null, або мати посилання на інший об’єкт. Цей об’єкт називається “прототип”:

Коли ми зчитуємо якусь властивість об’єкта object, але її не має, JavaScript автоматично бере її з прототипу. В програмуванні це називається “успадкування через прототипи”. В скорому часі, ми вивчимо багато прикладів такого успадкування, як і створення більш цікавих прикладів, які побудовані на їх основі.

Така властивість [[Prototype]] є внутрішньою та прихованою, але є багато шляхів щоб її визначити.

Одним з них є використання спеціального імені __proto__, наприклад:

let animal = {
  eats: true
};
let rabbit = {
  jumps: true
};

rabbit.__proto__ = animal; // тут встановлюємо rabbit.[[Prototype]] = animal

І тепер, якщо ми зчитуємо властивість з об’єкта rabbit, а її немає, то JavaScript автоматично візьме її з animal.

Ось ще приклад:

let animal = {
  eats: true
};
let rabbit = {
  jumps: true
};

rabbit.__proto__ = animal; // (*)

// тепер ми можемо знайти обидві властивості в об’єкті rabbit:
alert( rabbit.eats ); // true (**)
alert( rabbit.jumps ); // true

В позначеному (*) рядку, об’єкт animal визначається як прототип для об’єкта rabbit.

І коли alert намагається прочитати властивість rabbit.eats (рядок позначено (**)), а її там немає, то JavaScript йде за посиланням [[Prototype]] та знаходить її в об’єкті animal (дивіться знизу вверх):

Ми можемо сказати, що “animal є прототипом для rabbit”, або “об’єкт rabbit успадковує властивості об’єкта animal”.

Якщо animal має багато корисних властивостей та методів, вони стають автоматично доступними для rabbit. Такі властивості називаються “успадкованими”.

Також, якщо ми маємо методи в animal, то вони можуть бути викликані і в rabbit:

let animal = {
  eats: true,
  walk() {
    alert("Тварина йде");
  }
};

let rabbit = {
  jumps: true,
  __proto__: animal
};

// тут метод walk береться з прототипу
rabbit.walk(); // отримуємо "Тварина йде"

Методи автоматично беруться з прототипу, як тут:

Ланцюг прототипів може бути навіть довшим:

let animal = {
  eats: true,
  walk() {
    alert("Тварина йде");
  }
};

let rabbit = {
  jumps: true,
  __proto__: animal
};

let longEar = {
  earLength: 10,
  __proto__: rabbit
};

// Метод walk беремо з ланцюжка прототипів
longEar.walk(); // отримуємо "Тварина йде"
alert(longEar.jumps); // true (береться з об’єкта rabbit)

І тепер, якщо ми хочемо взяти метод з об’єкта longEar, а його там немає, JavaScript буде шукати його в rabbit, далі в animal.

Існує два обмеження:

1. Посилання через прототипи не може бути замкнено в кільце. JavaScript видасть помилку, якщо ми визначемо __proto__ в ланцюжку прототипів і замкнем його в кільце.
2. Значення __proto__ може бути, або посиланням на об’єкт, або null. Інші типи значень – ігноруються.

Хоч це і очевидно, але все ж таки: може бути тільки одна властивість [[Prototype]]. Об’єкт не може успадковувати властивості та методи від двох прототипів одночасно.

Операція по запису/видаленню не застосовується на прототипах

Прототипи можна використовувати тільки для зчитування властивостей.

А такі операції як запис/видалення, працюють напряму тільки на самому об’єкті.

У прикладі нижче, ми визначаємо власний метод walk для об’єкта rabbit:

let animal = {
  eats: true,
  walk() {
    /* цей метод не буде використаний об’єктом rabbit */
  }
};

let rabbit = {
  __proto__: animal
};

rabbit.walk = function() {
  alert("Кролик! Скік-скік!");
};

rabbit.walk(); // тут отримаємо 'Кролик! Скік-скік!'

Як тільки ми задаємо метод таким чином rabbit.walk(), виклик одразу знайде його на самому об’єкті та виконає без використання такого самого методу, який визначений в прототипі:

Властивості ‘Accessor’ є винятком, оскільки присвоєння обробляється функцією встановлення (через ‘setter’). Отже, запис у таку властивість насправді те саме, що виклик функції.

З цієї причини admin.fullName коректно працює в коді, що показаний нижче:

let user = {
  name: "John",
  surname: "Smith",

  set fullName(value) {
    [this.name, this.surname] = value.split(" ");
  },

  get fullName() {
    return `${this.name} ${this.surname}`;
  }
};

let admin = {
  __proto__: user,
  isAdmin: true
};

alert(admin.fullName); // John Smith (*)

// відпрацьовує setter
admin.fullName = "Alice Cooper"; // (**)

alert(admin.fullName); // Alice Cooper, стан об’єкта admin було змінено
alert(user.fullName); // John Smith, стан об’єкта user захищено

Тут на рядку позначеному (*), властивість admin.fullName викликається через getter, визначений в прототипі user. А на рядку позначеному (**) властивість задається через setter, який також визначений в прототипі.

Значення ключового слова “this”

Цікаве питання може виникнути в прикладі вище: яке значення ключового слова this всередині set fullName(value)? Де визначаютья властивості this.name та this.surname: в об’єкті user чи admin?

Відповідь проста: на this не впливає прототип узагалі.

Незалежно від того, де метод визначений: в об’єкті чи його прототипі, ключове слово this завжди вказує на об’єкт перед крапкою.

Таким чином, виклик в методі set виразу admin.fullName= буде брати як this значення властивостей з об’єкту admin а не user.

В дійсності це є дуже важлива річ бо наприклад, ми можемо мати дуже великий об’єкт з багатьма методами, і також маємо об’єкти, які успадковують властивості або методи від того великого об’єкту. Коли успадковані методи викликаються на стороні об’єктів, що їх успадкували, вони можуть змінювати тільки свої стани а не стан того великого об’єкту.

У цьому прикладі, об’єкт animal представляє “набір методів”, а об’єкт rabbit може використовувати якісь з цих методів.

Виклик rabbit.sleep() встановлює this.isSleeping в об’єкті rabbit:

// об’єкт animal має набір методів has
let animal = {
  walk() {
    if (!this.isSleeping) {
      alert(`Я ходжу`);
    }
  },
  sleep() {
    this.isSleeping = true;
  }
};

let rabbit = {
  name: "Білий кролик",
  __proto__: animal
};

// змінює тільки свій стан методом rabbit.isSleeping
rabbit.sleep();

alert(rabbit.isSleeping); // true
alert(animal.isSleeping); // undefined (немає такої властивості в прототипі)

Остаточний вигляд:

Якщо ми маємо інші об’єкти: bird, snake тощо, які успадковані від об’єкта animal, вони також будуть мати доступ до методів animal. Кожний раз, при виклику будь-якого методу, ключове слово this буде вказувати на той об’єкт, на стороні якого був викликаний цей метод, а не на об’єкт animal. Отже, коли ми записуємо будь-які дані в this, вони зберігаються в об’єктах на які і вказує this.

Як результат, методи можуть успадковуватись (передаватись), але стани об’єктів – не можуть.

Цикл for…in

Цикл for..in також може проходитись по успадкованим властивостям.

Наприклад:

let animal = {
  eats: true
};

let rabbit = {
  jumps: true,
  __proto__: animal
};

// Object.keys повертає тільки власні ключі
alert(Object.keys(rabbit)); // jumps

// Цикл for..in повертає як власні так і успадковані ключі
for(let prop in rabbit) alert(prop); // jumps, потім eats

Якщо це не те, що нам потрібно, і ми б хотіли виключити отримання успадкованих значень, існує вбудований метод obj.hasOwnProperty(key), який повертає true якщо obj має тільки власні (не успадковані) властивості.

Отже, ми можемо відфільтрувати успадковані властивості (чи щось зробити з ними інше):

let animal = {
  eats: true
};

let rabbit = {
  jumps: true,
  __proto__: animal
};

for(let prop in rabbit) {
  let isOwn = rabbit.hasOwnProperty(prop);

  if (isOwn) {
    alert(`Наш: ${prop}`); // Наш: jumps
  } else {
    alert(`Успадковано: ${prop}`); // Успадковано: eats
  }
}

У цьому прикладі ми маємо наступний ланцюжок: rabbit успадковує властивості від об’єкта animal, який, у свою чергу, успадковує властивості від глобального Object.prototype (тому що animal типово є літералом об’єкта {...}) і на самому верху маємо null:

Зауважте одну цікаву річ: звідки взагалі взявся метод rabbit.hasOwnProperty? Ми його не визначали. Дивлячись на ланцюжок успадкувань ми можемо побачити, що його визначення йде від Object.prototype.hasOwnProperty. Інакше кажучи, він успадковується.

…але чому метод hasOwnProperty не визначає в циклі for..in властивості eats та jumps, якщо сам цикл for..in ітерує або проходить по цим успадкованим властивостям?

Відповідь проста: вони позначені (кажемо стоять під прапорцем) як такі, що не рахуються (not enumerable) так само як і інші властивості в глобальному об’єкті Object.prototype. Прапорець у цьому випадку стоїть як enumerable:false, а цикл for..in тільки зчитує властивості, які визначені як такі, що перераховуються. Ось чому і решта властивостей глобального об’єкту Object.prototype не зчитуються також.

Підсумки

• В JavaScript, усі об’єкти мають приховану властивість [[Prototype]], яка може бути іншим об’єктом або null.
• Ми можемо використати obj.__proto__ для доступу до цієї властивості (це історичний getter/setter; є й інші методи, які розглянемо згодом).
• Об’єкт, на який посилається властивість [[Prototype]] називається “прототип”.
• Якщо ми хочемо прочитати властивості об’єкта obj чи викликаємо метод, який не існує, тоді JavaScript намагається знайти їх в прототипі.
• Операції по запису/видаленню здійснюються безпосередньо на об’єкті. Ці операції не використовують прототипи (припускаючи, що це властивість даних, а не setter).
• Якщо ми викликаємо obj.method(), і при цьому, method береться з прототипу, ключове слово this вказує на obj. Таким чином, методи завжди працюють з поточним об’єктом, навіть, якщо ці методи успадковані.
• Цикл for..in ітерує як по власних властивостям так і по успадкованих. Усі інші методи з отримання пар ключ/значення діють тільки на власних об’єктах.